Фото Shutterstock

Чи потребують аграрії державної підтримки

Наразі ведеться багато дискусій навколо теми державної підтримки в аграрному секторі. Прихильники як збереження, так і скасування податкових пільг та механізмів підтримки наводять аргументи без відповідної доказової бази або певною мірою маніпулюючи фактами, переслідуючи свої цілі. В умовах, коли бізнес зацікавлений у збереженні пільг, а держава – здебільшого в заощадженні коштів, справедливо розсудити ці дві сторони могли б науковці, аграрні економісти, але їхня активність, на жаль, залишається досить низькою. Науковці з Лейбніц-інституту аграрного розвитку в країнах із перехідною економікою (ІАМО, Німеччина) пропонують читачам Forbes ознайомитися з основними тезами дослідження щодо впливу держпідтримки сільського господарства на продуктивність с/г підприємств.

Після набуття Україною незалежності в сільському господарстві почався тривалий період занепаду – обсяги виробництва до 1999 року знизилися на 70%. Зважаючи на обмеженість бюджетних коштів на підтримку сільського господарства, для аграріїв було введено фіксований с/г податок (ФСП, нині – єдиний податок 4-ї групи), який сплачується з одиниці земельної площі залежно від продуктивності землі, та спеціальний режим податку на додану вартість (спецПДВ), який дозволяє не сплачувати ПДВ до бюджету, а використовувати його для закупівлі матеріальних ресурсів.

Пільгове оподаткування для вітчизняних агаріїв вводили в кілька етапів у 1999-2001 роках, після чого і почали зростати обсяги виробництва в середньому на 10% на рік. Але не можна сказати, що відновлення обсягів виробництва відбувається виключно завдяки пільгам. Учасникам колективних підприємств було виділено землю (яку далі було переважно здано в оренду), діяли різні цінові інтервенції, збільшилися інвестиції, міжнарожні компанії виходили на вітчизяний ринок (постачальники ресурсів виробництва, трейдери, транснаціональні виробники) тощо. Сукупність перелічених факторів різною мірою змінювала середовище функціонування аграрних компаній. Науковці з Лейбніц-інституту аграрного розвитку в країнах із перехідною економікою (ІАМО, Німеччина) досліджували, як вплинула саме державна підтримка у вигляді прямих субсидій та спецПДВ на продуктивність українських сільськогосподарських компаній. Повний текст дослідження незабаром з’явиться на сайті інституту.

Основне зростання обсягів виробництва припадає на 2008-2013 роки. Цей період і було обрано для аналізу. Останніми роками саме спецрежим ПДВ став основним механізмом підтримки агровиробників. Так, якщо 2008 року пряма підтримка становила 57% державної підтримки с/г підприємств (пряма підтримка + ПДВ), то 2013 року – лише 5%. Така ситуація склалася через суттєве зменшення обсягів прямої державної підтримки (у рослинництві – на 96%, у тваринництві – на 87%). Проте якщо у рослинництві «втрачені» обсяги компенсувалися збільшенням обсягів повернення ПДВ (+258%), то у тваринництві загальна підтримка все ж зменшилася на 35%.

У рослинництві пряма підтримка мала негативний ефект на продуктивність агропідприємств. У середньму зростання прямих субсидій на 1% призводило до зниження продуктивності на 0,001%. Ці цифри можна доступніше пояснити на прикладі середнього по Україні підприємства. Наприклад, умовна компанія компанія отримувала 34 тис. грн прямих субсидій для виробництва продукції рослинництва і виробляла рослинницької продукції на 8,8 млн грн. Протягом аналізованого періоду компанія використовувала пряму підтримку переважно так , що додаткове її збільшення на 340 грн (+1%) призводило б до зменшення обсягу виробництва рослинницької продукції у грошовому еквіваленті на 88 грн (-0,001%).

Рослинництво

Також варто зауважити, що продуктивність використання прямої підтримки змінювалася з часом. Якщо 2008 року, коли прямі субсидії отримали майже 6200 підприємств, вона мала позитивний вплив (+0,004%), то далі ефект змінився на протилежний, що може свідчити про:

• неефективне використання підприємствами наданих коштів;
• високі транзакційні витрати при отриманні та/чи адмініструванні субсидій (включаючи можливий корупційний елемент).

У випадку акумуляції ПДВ у рослинництві ситуація обернена – збільшення суми акумульованого ПДВ на 1% призводило до зростання продуктивності на 0,003%. При цьому холдингові компанії використовували акумульований ПДВ продуктивніше: 1% зростання суми ПДВ приносило їм 0,006% зростання продуктивності, тоді як незалежним підприємствам – лише 0,002%.

Щодо розміру підприємств, найпродуктивніше використовували пряму підтримку малі підприємства, менш як 434 га (+0,004%). Цей результат також варто розглядати з погляду, що прямі субсидії у малих підприємствах мають більшу частку у структурі доходів, а також що результат виробництва у більших підприємств меншою мірою залежить від субсидій через більшу технологічність виробництва та кращий доступ до капіталу. Холдингові компанії також становили незначну частку серед підприємств, що отримували рослинницькі прямі субсидії (від 4 до 10% в загальній кількості підприємств).

Ефект від спецПДВ також знижувався з часом, але позитивно впливав на продуктивність (0,003-0,006%).

У твариннництві і пряма державна підтримка і акумуляція ПДВ мали позитивний вплив на продуктивність, але на відміну від рослинництва їх ефект протягом аналізованого періоду зростав.

Тваринництво

Деякі наукові праці свідчать, що субсидії загалом мають здебільшого негативний вплив на розвиток сільського господарства, проте варто також враховувати, що такі дослідження проводилися переважно у розвинених країнах. Україна ж має перехідну економіку, а отже, середовище ведення агробізнесу має свої специфічні особливості. Чи не головною відмінністю є доступ до капіталу.

У випадку розвиненої економіки доступ до зовнішніх ресурсів простіший, і тоді виробник, отримуючи субсидії, може розцінювати їх просто як джерело додаткового доходу, і в нього може зменшуватися здатність оцінки ризиків. У разі України доступ до фінансування важчий, що може стимулювати виробників використовувати надану підтримку ефективніше і продуктивніше.

Цю гіпотезу науковці надалі перевірятимуть. Також варто зауважити, що отримані результати треба враховувати при формуванні аграрної політики, але їх не можна розцінювати як основу для ухвалення рішення, оскільки продуктивність є лише одним із показників, що відображає ефект від субсидування. Надалі в ІАМО здійснюватиметься моделювання, що допоможе побачити реальний вплив скасування/зміни системи підтримки на сільське господарство.

*Дослідження було підготовано науковими співробітниками ІАМО. Ігор Остапчук, Альфонс Бальманн, Ярміла Кьортіс, Тарас Гагалюк

Ігор Остапчук, докторант ІАМО