Наши публикации
Щит від техногенних катастроф
Уряд визнав пожежу на Вуглегірській ТЕС у Світлодарі Донецької області, внаслідок якої повністю знищено чотири енергоблоки, аварією національного масштабу. Після неї слід зробити і «страхові» висновки, як після Чорнобильської катастрофи, коли дійшли до необхідності страхування ядерних ризиків і створення ядерного пулу.
Досі жодна з генеруючих станцій, що перебувають у власності держави, у нас не застрахована з точки зору майнових ризиків, загальногромадянської відповідальності, перерви у виробництві (Вуглегірська ТЕС разом зі Зміївською та Трипільською входять в публічне акціонерне товариство «Центренерго», 78,3 % акцій якого належать державі в особі НАК «Енергетична компанія України»). І тут слід вчитися у приватників: наприклад, у найбільшого вертикально інтегрованого енергохолдингу України ДТЕК, де все застраховано.
У зв’язку із цією аварією на пам’ять приходить схожа подія на електропідстанції в Чагино на південному заході Москви, коли 17 травня 2008 року в результаті пробного пуску нового трансформатора стався вибух і його загорання. Пожежа охопила площу близько 500 квадратних метрів. Збитки становили майже 70 мільйонів доларів. Але електропідстанція була застрахована і перестрахована у найбільшій перестрахувальній компанії на Заході. В оцінюванні збитку й у відновленні об’єкта брали участь найвідоміші у світі компанії. Використання досвіду компанії Belfor, що спеціалізується на зменшенні шкоди за рахунок відновлення пошкодженого обладнання, дало змогу заощадити час і гроші. Фахівці цієї компанії зазначали, що на російському ринку нічого не знали про методи відновлення пошкодженого обладнання. Відновлення проводилося 52 дні силами 49 техніків із шести країн, з яких 15 техніків були з Росії (їх використовували на найпростіших операціях). Решту ж часу зайняло узгодження бюрократичних процедур від отримання дозволу на в’їзд і ввезення спеціального обладнання і матеріалів. Повністю станцію було відновлено приблизно за два роки.
У нашому разі згоріло чотири енергоблоки разом із трансформаторами, а сама будівля ТЕС була набагато більша за розміром, ніж у Чагино. Тепер уряд має намір виділити необхідні гроші на відновлення ТЕС. Адже це гроші бюджетні, з кишені платників податків. Подібні об’єкти у нашої північної сусідки обов’язково страхують. І страховка, наприклад, такого об’єкта обійшлася б не більш як 1% його вартості, що набагато менше, ніж покриття майбутніх збитків.
Рахуємо далі. На Вуглегірській ТЕС працювали 2800 людей, яким обіцяють зберегти зарплату, попри повну зупинку станції. За рахунок бюджетних коштів. Але ж це могло бути покрито страховкою «Перерва у виробництві». Гроші будуть витрачені чималі. Кожен може підрахувати, помноживши кількість людей на їхню середню зарплату 5 тисяч гривень на кількість місяців відновлення об’єкта (щомісячний фонд заробітної плати становить приблизно 14 мільйонів гривень, а за шість місяців потрібно буде знайти на зарплату 84 мільйони гривень).
Вплив на виникнення великих збитків у сучасних умовах мають, зокрема, високий рівень зносу обладнання (Вуглегірську ТЕС введено в експлуатацію в 1972 році), зростання безумовних франшиз під час страхування великих промислових об’єктів, зниження курсу гривні та переоцінка основних засобів.
На одному з форумів з енергетики фахівці вже порушували питання щодо розробки державної програми страхування енергетичних комплексів України. Але віз і нині там. Можливо, ця аварія підштовхне державних мужів до розробки такої програми в енергетиці. Або слід чекати приватизації «Центренерго» та приходу приватних інвесторів, які, подібно до ДТЕКу, замисляться про страхування таких об’єктів.
Ибрагим Габидулин
Операционный директор Gras Savoye Ukraine