Наши публикации

Размер текста
25.04.2013
Україна досі не має державної програми страхування енергетичних комплексів. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
Україна досі не має державної програми страхування енергетичних комплексів. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Щит від техногенних катастроф

Страхування ризиків на підприємствах може значно зекономити бюджетні кошти.

Уряд визнав пожежу на Вуглегірській ТЕС у Світлодарі Донецької області, внаслідок якої  повністю знищено чотири енергоблоки, аварією національного масштабу. Після неї слід зробити і «страхові» висновки, як після Чорнобильської катастрофи, коли дійшли до необхідності страхування ядерних ризиків і створення ядерного пулу.

Досі жодна з генеруючих станцій, що перебувають у власності держави, у нас не застрахована з точки зору майнових ризиків, загальногромадянської відповідальності, перерви у виробництві (Вуглегірська ТЕС разом зі Зміївською та Трипільською входять в публічне акціонерне товариство «Центренерго», 78,3 % акцій якого належать державі в особі НАК «Енергетична компанія України»). І тут слід вчитися у приватників: наприклад, у найбільшого вертикально інтегрованого енергохолдингу України ДТЕК, де  все застраховано.

У зв’язку із цією аварією на пам’ять приходить схожа подія на електропідстанції в Чагино на південному заході Москви, коли 17 травня 2008 року в результаті пробного пуску нового трансформатора стався вибух і його загорання. Пожежа охопила площу близько 500 квадратних метрів. Збитки становили майже 70 мільйонів доларів. Але електропідстанція була застрахована і перестрахована у найбільшій перестрахувальній компанії на Заході. В оцінюванні збитку й у відновленні об’єкта брали участь найвідоміші у світі компанії. Використання досвіду компанії Belfor, що спеціалізується на зменшенні шкоди за рахунок відновлення пошкодженого обладнання, дало змогу заощадити час і гроші. Фахівці цієї компанії зазначали, що на російському ринку нічого не знали про методи відновлення пошкодженого обладнання. Відновлення проводилося 52 дні силами 49 техніків із шести країн, з яких 15 техніків були з Росії (їх використовували на найпростіших операціях). Решту ж часу зайняло узгодження бюрократичних процедур від отримання дозволу на в’їзд і ввезення спеціального обладнання і матеріалів. Повністю станцію було відновлено приблизно за два роки.

У нашому разі згоріло чотири енергоблоки разом із трансформаторами, а сама будівля ТЕС була набагато більша за розміром, ніж у Чагино. Тепер уряд має намір виділити необхідні гроші на відновлення ТЕС. Адже це гроші бюджетні, з кишені платників податків. Подібні об’єкти у нашої північної сусідки обов’язково страхують. І страховка, наприклад, такого об’єкта обійшлася б не більш як 1% його вартості, що набагато менше, ніж покриття майбутніх збитків.

Рахуємо далі. На Вуглегірській ТЕС працювали 2800 людей, яким обіцяють зберегти зарплату, попри повну зупинку станції. За рахунок бюджетних коштів. Але ж це могло бути покрито страховкою «Перерва у виробництві». Гроші будуть витрачені чималі. Кожен може підрахувати, помноживши кількість людей на їхню середню зарплату 5 тисяч гривень  на кількість місяців відновлення об’єкта (щомісячний фонд заробітної плати становить приблизно 14 мільйонів гривень, а за шість місяців потрібно буде знайти на зарплату 84 мільйони гривень).

Вплив на виникнення великих збитків у сучасних умовах мають, зокрема, високий рівень зносу обладнання (Вуглегірську ТЕС введено в експлуатацію в 1972 році), зростання безумовних франшиз під час страхування великих промислових об’єктів, зниження курсу гривні та переоцінка основних засобів.

На одному з форумів з енергетики фахівці вже порушували питання щодо розробки державної програми страхування енергетичних комплексів України. Але віз і нині там. Можливо, ця аварія підштовхне державних мужів до розробки такої програми в енергетиці. Або слід чекати приватизації «Центренерго» та приходу приватних інвесторів, які, подібно до ДТЕКу, замисляться про страхування таких об’єктів.

Ибрагим Габидулин
Операционный директор Gras Savoye Ukraine

Источник: Урядовий кур’єр
 

Обзор DEDALINFO