Приватні військові компанії: шанс для України чи ризик майбутніх проблем?

Чому ПВК цікавлять державу?

Держава, за словами Бадрака, «виграє», бо не зобов’язана витрачати кошти на соціальні виплати, пенсійне забезпечення, лікування чи страхування залучених бійців. Їм просто платять $5 тис. на місяць, і вся відповідальність — начебто на контракті, а не на погонах.

Це начебто вигідна угода: швидко, без зайвої бюрократії, без політичної відповідальності. І головне — з мінімальним навантаженням на держбюджет. Але чи може безвідповідальність бути моделлю для країни, що бореться за цінності, за демократію, за майбутнє?

Переваги ПВК в умовах війни

1. Швидкість мобілізації: 5000 людей за 60 діб — це дуже швидко.
2. Досвід та підготовка: Ветерани, які пройшли бойові дії в Іраку, Афганістані, Африці.
3. Мінімум державного навантаження: відсутність витрат на забезпечення, лише контрактна оплата.
4. Гнучкість застосування: такі сили можна використовувати для охорони стратегічних об’єктів, конвоїв, аеродромів, без залучення основних бойових частин.

Ризики, які не можна ігнорувати

1. Відсутність закону: ПВК в Україні досі не мають правового статусу. Це сіра зона.
2. Підзвітність і контроль: Хто буде відповідати за їхні дії в разі порушень? Генштаб? СБУ? Чи приватний контрактор?
3. Моральна та соціальна відповідальність: Держава, що відмовляється нести відповідальність за своїх солдатів, втрачає моральну вищість.
4. Паралелізм сил: Можливість появи «приватних армій», не інтегрованих в загальну оборонну систему, загрожує єдності управління обороною.

Що слід зробити вже зараз

1. Розробити і ухвалити Закон про ПВК, який чітко визначатиме:
   • що таке ПВК,
   • де і як вони можуть діяти,
   • яким державним структурам вони підпорядковуються,
   • які гарантії мають їхні учасники.
2. Інтегрувати ПВК в систему оборони, а не створювати їм «вільне плавання».
3. Встановити механізми громадського та парламентського контролю, щоб уникнути зловживань і прихованих схем.

Висновок

Приватні військові компанії можуть стати частиною оборонної мозаїки України. Але лише у випадку, якщо вони діятимуть у межах правового поля, із чітким державним наглядом, за прозорими правилами.

В умовах, коли кожен українець платить ціну за майбутнє країни, — ми не маємо права допустити, щоб хтось оперував силою без відповідальності.

ПВК — це інструмент. Але інструмент у руках недержави — стає зброєю хаосу.

Запрошую до відкритої дискусії: військових, юристів, політиків, волонтерів. Майбутнє оборони України — наша спільна справа.