М’яка сила змін: як цивілізовані країни проходили політичні трансформації — і чому Україні варто використати цей досвід зараз

I. Італія: уряд Маріо Монті — коли Європа сказала «досить»

У 2011 році в Італії вибухнув фінансовий криза, а уряд Сільвіо Берлусконі втратив контроль. Під тиском ЄС він подав у відставку, і країну очолив технократ Маріо Монті, колишній єврокомісар. Нове уряд отримав мандат на проведення реформ без партійних конфліктів.

Паралелі з Україною:

• криза довіри до влади;
• корупційні скандали;
• зовнішні партнери вимагають стабілізації та реформ.

Україна вже у цій фазі.

ІІ. Греція: уряд Пападімоса — вихід із дефолту через технократів

Греція у 2011 році стояла на порозі дефолту. ЄС і МВФ відмовилися працювати з корумпованою владою, і прем'єра замінили на Лукаса Пападімоса, колишнього віцепрезидента ЄЦБ.

Паралелі з Україною:

• значна залежність від зовнішньої допомоги;
• втрата довіри партнерів через корупцію;
• потреба у швидкій інституційній стабілізації.

ІІІ. Чехія та Словаччина: технічні уряди як інструмент стабілізації

У Чехії (2009) та Словаччині у різні роки формувалися технічні уряди, коли політичні конфлікти паралізували систему. Це були кабінети, що тимчасово брали на собі управління, доки політична сцена перезавантажувалась.

Паралелі з Україною:

• конфлікт між гілками влади;
• падіння довіри до уряду;
• ризик дестабілізації.

IV. Хорватія та Балкани: перехідні уряди під наглядом ЄС

Перед вступом до ЄС Хорватія створила кілька гібридних урядів, частково технократичних. У країнах Балкан Євросоюз неодноразово втручався, щоб запобігти хаосу та корупції, підштовхуючи до формування тимчасових технократичних кабінетів.

Паралелі з Україною:

• прямий західний інтерес у стабільності;
• потреба в антикорупційних гарантіях;
• політичне очищення перед інституційним стрибком.

V. Що спільного у всіх цих сценаріях

• Криза довіри
• Корупція чи неефективність уряду
• Необхідність термінових реформ
• Втручання або м'яке тиск міжнародних партнерів
• Формування технократичного перехідного уряду
• Легальність процесу і відсутність хаосу

Це стандартна світова практика, а не екзотика. Ці приклади показують: Захід використовує фінансові важелі для забезпечення керованого переходу від скомпрометованої політичної моделі до моделі, яка відповідає його вимогам.

VI. Чому Україна зараз йде тим самим шляхом

Поточний політичний криза не є звичайним конфліктом. Це збіг критичних внутрішніх та зовнішніх факторів, які роблять технократичний перехід не просто одним із варіантів, а імперативом виживання для України. Година для "косметичних" заходів минула.

1. Масові корупційні скандали та фактична делегітимація

Серія резонансних корупційних скандалів, що охопили найближче оточення президента (кейсі Горбуненка, Міндіча, скандал у «Енергоатомі»), довела нездатність нинішнього політичного ядра влади керувати державними активами та західною допомогою:

• Делегітимація центру: ці події не просто псують репутацію, вони фактично делегітимізують політичний центр в очах ключових партнерів, оскільки підтверджують, що корупція є системною, а не самотньою проблемою.
• Моральний вирок: на тлі війни та масового волонтерства, факти крадіжок та мародерства з боку чиновників виносять моральний вирок чинній вертикалі влади.

2. Зниження довіри партнерів та ризики втрати фінансової підтримки

Довіра Заходу — це пряма фінансова та військова гарантія:

• Порушення гарантій: спроби влади чинити тиск на НАБУ/САП та встановити над ними контроль були сприйняті на Заході як акт недобросовісності та пряме порушення громадських обіцянок щодо боротьби з корупцією.
• Фінансова загроза: недовіра конвертується у прямі ризики втрати фінансової підтримки. Без гарантованих траншів МВФ, ЄС та США Україна не зможе фінансувати ані військову кампанію, ані соціальні зобов'язання. Єдиний спосіб для Києва відновити цю критичну кредитну лінію — це передача фінансового управління до рук незалежних технократів, яким Захід готовий довіряти.

3. Посилення напруги між владою та суспільством

Успіх у війні залежить від внутрішньої стійкості. Корупція ж знищує цей фундамент:

• Розкол: напруга між владою та суспільством критично зростає, оскільки суспільство бачить, що поки волонтери та військові віддають останнє, оточення президента "тупо краде і мародерит".
• Втрата єдності: в умовах війни країна не може дозволити собі внутрішній розкол. Технократичний, аполітичний, професійний кабінет — це єдиний інструмент, здатний нейтралізувати конфлікт, зняти громадську напругу та відновити необхідний рівень довіри для продовження мобілізаційних зусиль.

Технократичний перехід є не просто політичним вибором, а імперативом виживання держави, яку необхідно реалізувати негайно.

VII. Чому сценарій "м'якої сили" є ідеальним

Сценарій керованого технократичного переходу (стратегія "м'якої сили"), форсований зовнішнім тиском, є ідеальним для України в умовах війни, оскільки він усуває найбільші внутрішні ризики:

1. Влада змінюється без шоків:

• Мінімізація хаосу: у воєнну годину будь-які неконтрольовані політичні потрясіння можуть мати фатальні наслідки на фронті та в економіці. "М'яка сила" передбачає добровільну відставку Президента (в обмін на гарантії, як "білий парашут") та негайну передачу повноважень.
• Неперервність управління: це забезпечує безшовність процесу, запобігаючи вакууму влади та військовому розколу, що є пріоритетом №1.

2. Перехід відбувається мирно та легально:

• Легітимність: західні партнери прагнуть, щоб перехід відбувся суворо в рамках Конституції та українського законодавства. Це унеможливлює звинувачення у "державному перевороті" з боку Кремля і зберігає міжнародну легітимність нової влади.
• Уникнення конфлікту: перехід відбувається без вуличних протестів, силовиків та залучення армії, що запобігає внутрішнім конфліктам.

3. Формується тимчасовий технократичний кабінет:

• Професіоналізм: формування уряду з аполітичних професіоналів дозволяє негайно зосередитися на кризовому менеджменті, а не на політичній боротьбі.
• Нейтралізація конфліктів: технократи не є представниками жодного з конкуруючих політичних таборів (ні Зеленського, ні Порошенка, ні Тимошенко), що дозволяє їм виступати нейтральними арбітрами та впроваджувати непопулярні, але необхідні реформи (судова реформа, демонополізація) без ризику втрати рейтингу.

4. Міжнародна спільнота надає підтримку новому центру управління:

• Фінансовий кисень: зміна керівництва на фігури, погоджені Заходом (наприклад, Залужний на чолі нового центру управління), негайно відновлює довіру та розблоковує життєво необхідні транші військової та фінансової допомоги.
• Ізоляція агресору: це дає Україні сильну позицію для засудження військової агресії, оскільки внутрішня влада стає бездоганною у питаннях корупції.

5. Країна отримує шанс на оздоровлення:

• Системна деолігархізація: перехідне уряд отримує мандат на демонтаж токсичних фінансових моделей (наприклад, розділення регуляторних функцій НБУ) та знищення корупційних схем.
• Підготовка до майбутнього: країна отримує необхідний тайм-аут, щоб очистити інституції та підготуватися до чесних виборів та масового післявоєнного відновлення, не обтяженого внутрішніми боргами та корупційними відкатами.

VIII. Чому технократичний перехід вигідний Україні

1. Стабільність під час війни та Антикорупційний фільтр

Назначення уряду, що складається з професіоналів-неполітиків та має обмежений часовий мандат, є найкращим інструментом для:

• Стабільності: Забезпечення безперервного управління економікою та фінансами на тлі військових та політичних потрясінь. Технократи не беруть участі в політичній боротьбі, що дозволяє їм зосередитися на кризовому менеджменті.
• Антикорупційний фільтр: Таке уряд виступає "чистим листом". Його формування під прямим тиском та контролем Заходу (як ми бачили на прикладах Греції та Італії) гарантує, що ключові посади займуть люди без корупційного шлейфу, а фінансові потоки будуть прозорими.

2. Відновлення довіри Заходу та фінансова гарантія

Відновлення довіри — це пряма конвертація у гроші та зброю.

• Гарантія Донорів: Технічне уряд, погоджене західними партнерами, є прямою гарантією для платників податків у США та ЄС. Він засвідчує, що допомога (військова, фінансова) більше не розкрадатиметься оточенням політиків.
• Розблокування Фінансування: Прихід до влади технократів та запуск зовнішнього Аудиторського Комітету (як вимагають партнери) призведе до негайного розблокування або прискорення надання критично важливої ​​мобілізаційної та фінансової допомоги, необхідної для виживання економіки.

3. Початок модернізації інституцій та демонтаж токсичних моделе

Технократичний уряд є ідеальним інструментом для проведення непопулярних, але необхідних системних реформ, які політичні уряди завжди відкладають через ризик втрати рейтингу.

• Системна деолігархізація: уряд отримує мандат на демонтаж токсичних моделей управління, включаючи: повне перезавантаження судової системи, демонополізацію ключових секторів (енергетика, фінанси) та створення незалежних регуляторів (як SEC у США), які не підконтрольні політичному керівництву.
• Чесні правила гри: Модернізація інституцій означає впровадження прозрачних процедур управління державними активами та руйнування фінансових схем, які десятиліттями кормили олігархічні групи.

4. Підготовка до чесних виборів

Технічний перехід є проміжним етапом, необхідним для повернення країни до демократичних процедур після війни.

• Створення правового поля: технократична влада створює здорову інституційну та правове середовище, в якій майбутні вибори не будуть скомпрометовані політичним тиском або фінансовим впливом олігархів.
• Відсутність фальстарту: таке уряд не бере участі в виборчій кампанії, забезпечуючи нейтральне поле для змагання політичних сил, яке дозволить перемогти тим, хто має найбільшу підтримку, а не найбільші корупційні зв'язки.

 Україна отримає шанс не просто замінити президента, а перезапустити державу у європейській логіці.

IX. Висновок: Україна стоїть перед класичним сценарієм цивілізованих змін

Світ давно знайшов методи, як замінювати дисфункційні уряди без революцій та хаосу. Україна зараз у тій самій точці, де були Італія, Греція, Чехія, Хорватія, Балкани.

Скандали, що вибухнули сьогодні, не зламають державу. Вони дадуть їй шанс очиститись.

І найважливіше: цей сценарій уже є світовою нормою — і Україна просто повторює логіку успішних державних трансформацій. Український сценарій — це не ізольована атака, а прогнозований етап у відносинах із донорами, коли подальша допомога ставиться у пряму залежність від усунення корупційних ризиків.