Час говорити вголос: чому страховий ринок має перестати мовчати

1. Ринок, який загнали в тінь мовчання

Корупційні практики всередині НБУ — системні. Йдеться не про окремі епізоди, а про стабільну модель: зловживання під час акредитацій, тиск на небажаних учасників ринку, «ручне» трактування норм, покривання порушень великих банків, блокування конкуренції у страхуванні та використання наглядових функцій як інструмента впливу. Така корумпована організація не може зберігати монопольні повноваження.

У цьому контексті варто згадати й реальний український досвід організації реформ. Під час роботи над Концепцією Градобудівного кодексу функціонувало 23 спеціалізовані робочі групи, зокрема група зі страхування та фінансування, до якої увійшли провідні експерти ринку. Спочатку ці групи створювали власні концепти за напрямами, а вже після узгодження змісту юристи мали об’єднати їх у єдиний нормативний документ. Це правильна логіка: спершу фахова сутність, потім юридична форма.

НБУ пішов протилежним шляхом: замість професіоналів страхового ринку ключові позиції зайняли юристи з банківського сектора, які не володіють спеціальністю страхового нагляду. У результаті – регуляторна некомпетентність, викривлення ринку та посилення монопольного впливу. та використання регуляторних важелів для лобіювання інтересів окремих фінансових груп стали одним із ключових факторів деформації страхового ринку. У такій ситуації мовчання лише поглиблює кризу.

На тлі масштабних викриттів корупції у верхніх ешелонах влади настав момент говорити відкрито: монопольні повноваження НБУ мають бути ліквідовані, а регуляторні функції — перерозподілені між незалежними професійними органами.

Страхові компанії роками не висловлювали позицій публічно. Мовчали, коли банки встановлювали власні правила доступу. Мовчали, коли НБУ перебрав на себе функції, які не відповідають європейським стандартам нагляду. Мовчали, коли аналітичні центри та профільні експерти фіксували викривлення ринку.

Але проблема в тому, що мовчання — це не стратегія. Це лише продовження слабкості. Саме тому сьогоднішня тиша ринку не є ознакою стабільності, а навпаки — ознакою накопиченої напруги, яка чекає на точку прориву.

2. Монополізація під виглядом «регуляторної єдності»

Поточна ситуація, коли один орган — НБУ — контролює і банки, і небанківські фінансові інституції, не має аналогів у європейській практиці. Страховий ринок за своєю природою є іншим за логікою ризиків, управління зобов’язаннями, оцінки резервів та захисту споживачів. НБУ не має спеціалізованої інфраструктури для цього виду діяльності, і це стало очевидним одразу після передання повноважень.

Водночас відсутність окремого страхового регулятора паралізувала розвиток ринку: нормативна база не відповідає Solvency II, відсутня послідовна наглядова політика, а інвестиційний потенціал галузі залишається недовикористаним.

3. Чому мовчання гальмує зміни

Страховий ринок — це тисячі спеціалістів, сотні компаній, мільйони клієнтів. Такий сектор не може чекати, поки хтось інший вирішить його проблеми. Тим паче зараз, коли країна вступає в етап реформ, а міжнародні партнери очікують від України повноцінної інтеграції в економічну модель ЄС.

Позиція ринку має означати:

• публічні заяви;
• аналітичні матеріали;
• участь у міжнародних дискусіях;
• консолідовану позицію страховиків щодо реформ.

Без голосу ринку рішення знову ухвалюватимуться без урахування інтересів самої галузі.

4. Час повернути АМКУ його роль

Проблеми страхового ринку нерозривно пов’язані зі слабкістю антимонопольного регулювання. Відсутність повноцінних розслідувань, мізерні штрафи, неспроможність зупиняти монопольні практики — усе це паралізує ринки.

Повернення АМКУ інструментів контролю за конкурентним середовищем — ключ до відновлення балансу між банківським і страховим секторами.

5. Дещо більше, ніж реформа: це новий суспільний контракт

Сектор страхування повинен перестати боятися. Усі гравці ринку мають зрозуміти: тиск і страх не є нормою. Конкуренція, незалежний нагляд, бізнес-логіка та прозорість — ось основа нової фінансової системи.

Україна рухається у бік ЄС, а там ринки не мовчать. Вони формують порядок денний. Вони відстоюють правила. Вони говорять. І головне — їх слухають.

6. Заклик до ринку

Прийшов момент перейти від мовчання до дії.

І якщо ми хочемо не просто говорити, а змінювати країну — нам потрібна програма дій. Не косметика, а реформа. Саме тому ми підготували окремий матеріал, що спирається на досвід Рузвельта — як зламати монопольні структури, повернути ринкову рівновагу й запустити модернізацію.

 

Радий буду, якщо ринок перечитає цей документ і підтримає дискусію.

→ [Рузвельт-підхід до реформування фінансового ринку України]