Следует обратить внимание на две особенности принятого Закона об упрощенцах

1. На наш взгляд, плательщики единого налога, находящиеся на ставке 5% не обязаны переходить на ставку 3%+НДС в случае, если объем поставок услуг (работ) плательщикам НДС у них превысит за последние 12 месяцев размер в 300 тыс. грн.

В пользу такого заключения говорит следующее:

А. Согласно п. 293.8.4 «г»:
«ставка єдиного податку, визначена для третьої та четвертої груп у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:
...
г) платником єдиного податку, що застосовує ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V цього Кодексу, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість»

То есть данный пункт говорит о возможности перехода на ставку 3% плательщиком 5%-ком, который превысил указанный объем, а не об обязании его к этому.

Б. Если сравнить редакцию п. 293.8.4 «г» в проекте закона и вышедшем окончательном тексте:

В. Отсутствие в тексте законопроекта каких-либо прямых указаний на необходимость переходить с 5% на 3% в случае превышения объема оказания услуг в размере 300 тыс. грн.

2. Следует обратить внимание, что остались неизмененными нормы п. 181.1. НКУ:

«У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку».

Следовательно, плательщиком НДС единоналожники могут зарегистрироваться только добровольно.

При этом возникает интересный момент в случае, если у такого единоналожника 5%-ка (особенно если он является физическим лицом-предпринимателем), объем поставок плательщикам НДС меньше 50% общего объема поставок, но в то же время объем поставок услуг плательщикам НДС превышает 300 тыс. грн. за последние 12 месяцев.

На наш взгляд, такой единоналожник в данном случае имеет дополнительное основание для добровольной регистрации в качестве плательщика НДС, которое хотя и не указано в п.182.1¹  НКУ, тем не менее вытекает из нормы подпункта «г» подпункта 4 пункта 293.8.
Еще одним дополнительным основанием для регистрации в качестве добровольного плательщика НДС, на наш взгляд, является переход неплательщика НДС на единый налог и выбор им ставки в размере 3%.

Это следует из сравнения п.п. «а» и пп. «в» п.п. 4 пункта 293.8 НКУ:

«ставка єдиного податку, визначена для третьої та четвертої груп у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:

«а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу»
...
в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість».

Поскольку п. «а» предусматривает возможность перехода на уплату единого налога по ставке 3% плательщика НДС, а п. «в» - неплательщика НДС, то можно сделать вывод, что в п. «в» заложено самостоятельное основание для регистрации в качестве плательщика НДС (видимо, оно будет рассматриваться как добровольное).

Идея: Алексей Павленко
Авторство: Леонид Карпов

¹  «Якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
Особа, статутний капітал або балансова вартість активів (основних засобів, нематеріальних активів, запасів) якої перевищує 300000 гривень та яка не є платником податку відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу, може добровільно зареєструватися незалежно від наявності здійснених нею оподатковуваних операцій та обсягу постачання товарів/послуг іншим платникам податку».