Як Україні та Європі відвести російський бліцкриг проти НАТО

Зміст1.

1. Чому не успіхи, а проблеми в Україні штовхають Путіна до бліцкригу проти НАТО2.

2. Як працюватиме стратегія ймовірного бліцкригу 

3. Від "народного повстання" до блокади Таллінна: як відбуватиметься бліцкриг

4. Як має діяти Європа: негайно, короткостроково, стратегічно

5. Як має діяти Україна у європейській системі протидії російській агресії 

Упродовж останнього місяця у професійному середовищі було чимало припущень щодо того, чи може кремлівський агресор наважитися на проведення військової операції проти НАТО, найімовірніше, шляхом атаки однієї або кількох країн Балтії. 

Здається, найбільш вдалу відповідь надав щодо цього відставний генерал США Веслі Кларк, колишній командувач Об'єднаних Збройних Сил НАТО: "Росія наважиться лише тоді, коли створить умови, які дадуть їй надію на успіх — наприклад, подальший розкол між "новою" та "старою" Європою, ізоляцію дипломатів країн Балтії тощо". Цей підхід повністю "вписується" у традиційну чекістську стратегію Путіна – йти на  новий деструктивний крок, коли відповідь світу на попередній виявляється надто слабкою. Так було із Грузією, Кримом та нападом на Донбас у 2014 році. А до того, так було із його прихованими вбивствами Анни Політковської та Олександра Литвиненка у 2006 році, після яких – вже відверті зведення рахунків з Борисом Немцовим у 2015 році та наступні смерті, включно з Олексієм Навальним у 2024 році. 

І от тепер, коли Путін застряг в Україні, Європа змушена обговорювати те, що ця патова для нього ситуація змусить його    до нового підняття ставок та ще до більш авантюрних дій. Наприклад, перейти до оперативно облаштованої, кинджальної атаки на одну з країн НАТО. Мета - або швидко вийти на рівень перемовин з Альянсом, або, якщо блок виявиться нездатним вдало та своєчасно захистити свій фланг, захопити одну чи кілька країн. Для реалізації такого сценарію найбільш реалістичною виглядає атака саме на країни Балтії – цьому сприяє їх розмір та вдавана легкість цілей за умов навіть не лояльності США, а хоча б затримки рішення адміністрації Трампа на один день.      

Чому не успіхи, а проблеми в Україні штовхають Путіна до бліцкригу проти НАТО

Ескалація в Північній та Східній Європі — від зухвалих розвідувальних дронів над Данією, Польщею та Бельгією до небезпечних військових ігор, що моделюють захоплення Балтії — є вже не серією ізольованих інцидентів, а скоординованою стратегією Російської Федерації. Мета цієї стратегії, на думку експертів, полягає не лише у територіальному завоюванні, але й у моделюванні умов для економічного і політичного паралічу Альянсу.

Останні заяви європейських посадовців підтверджують, що російські провокації вже перейшли межу звичайного психологічного тиску. Інформація про те, що німецька розвідка має докази обговорення в Кремлі сценарію нападу на НАТО, переводить ці побоювання з розряду експертних прогнозів у сферу реальної загрози. Приміром, єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс наголосив, що такі сигнали слід сприймати максимально серйозно: "Якщо Кремль це обговорює – значить такий сценарій не виключений".

Схожі очікування мають і професійні військові. Наприклад, колишній командувач KFOR (міжнародні сили під керівництвом НАТО, відповідальні за забезпечення стабільності в Косові), німецький генерал Ергард Бюлер не виключає, що Путін атакуватиме країни НАТО — Балтію, Польщу чи навіть Румунію. "Росія здатна на локальний раптовий удар і миттєвий ядерний шантаж", — попереджає Бюлер. Водночас Бюлер висуває  умовою "у разі поразки України". Та додає цілком справедливу ремарку: "Щоб дестабілізувати Європу, Росії не потрібно її окуповувати. Достатньо розхитати баланс, розколоти, дестабілізувати".  

Однак насправді Путіну зовсім необов’язково чекати поразки України. Хай це, на перший погляд,  і виглядає парадоксом,  але  не перемога, а саме зростання проблем в Україні може примусити Путіна до атаки на країни НАТО. За умов, коли Трамп усе більше має справу зі зростанням Китаю, він може зволікати із відповіддю РФ в Європі, і ця нова помилка призведе до колапсу Альянсу. 

Тож Європа з острахом спостерігає за тим, що ще у травні 2025 року було зафіксовано колосальне нарощування російських військ на північному напрямку (за оцінками фахівців, йшлося про 500-600 тис. військових), оперативне відновлення старих військових баз та будівництво складів і проведення навчань з демонстрацією потенційних цілей у Норвегії, Швеції, Фінляндії, Естонії, Латвії та Литві. Все сходиться на тому, що саме країни Балтії у зоні найбільшої небезпеки. 

Як працюватиме стратегія ймовірного бліцкригу 

Австрійський військовий експерт і письменник Том Купер вважає, що головне завдання російських провокацій в Європі – змусити європейців зосередитися на власній обороні, а не на постачанні важкого озброєння Україні . Росія розуміє, що вона не може перемогти у континентальній війні проти всього НАТО. Але може виграти час та ресурси, змушуючи Альянс витрачати величезні суми на переозброєння для власних потреб та тлі скорочення допомоги Києву. Додаткова ідея ще простіша та дієва: загнати Європу в економічну пастку, де дороговартісна система ППО НАТО вимушена реагувати на дешеві одноразові дрони.

Ми бачимо, наскільки ефективно це вже працює. Згідно з європейським аналізом War on the Rocks, інциденти в Данії, Норвегії та Швеції є частиною "дилеми ППО НАТО". Дешеві дрони провокують Альянс застосовувати дорогі ракети, що створює дисбаланс витрат; Росія навмисно тестує межі реакції НАТО, щоб змусити витрачати ресурси й розкривати тактичні алгоритми.

Джордж Баррос з Institute for the Study of War визначив польоти російських дронів над Данією, Швецією, Польщею та широке використання "тіньового флоту" російських танкерів поблизу критичної інфраструктури як "Акт війни", що має бути розцінений як "Фаза Нуль" повномасштабного конфлікту. Росія свідомо "випробовує європейців", щоб побачити, як далеко вона може зайти, перш ніж НАТО дасть адекватну відсіч.

І можна майже напевно стверджувати, що військова гра Кремля є підтвердженням: Росія не готуватиме масштабну континентальну війну, а використає бліцкриг "кримського типу" проти країн Балтії, у першу чергу Естонії та, ймовірно Латвії . На річці Нарва, що розділяє Естонію та Росію, 2 листопада помітили катер прикордонної служби ФСБ із прапором ПВК "Вагнер". І хоч естонські посадовці іронізували з цього приводу, насправді їм зовсім не до сміху.

Від "народного повстання" до блокади Таллінна: як відбуватиметься бліцкриг

Ймовірний план операції РФ може базуватися на раптовості та використанні внутрішньої слабкості країн Балтії.

Як варіант – починатиметься все з "демографічної зброї": використання великої групи "не громадян" та російськомовного населення, наприклад, в естонській Нарві чи латвійському Даугавпілсі для інсценування гібридного "повстанського руху" народу проти влади. Сценарій підкріплюється вторгненням спецпідрозділів, наприклад, Сил спеціальних операцій, високомобільної спецгрупи у складі міноборони РФ, призначеної для виконання спецзавдань у РФ та за її межами. Можна передбачати й перекидання "зелених чоловічків" вертольотами або моторними човнами для озброєння місцевих "ждунів" та захоплення адміністративних центрів. Сюжет із "зеленими чоловічками" на естонському кордоні вже бачили та оцінили.

Далі включається блокада логістики: критичним стратегічним кроком є захоплення або блокада порту Таллінн. Контроль над цим ключовим морським вузлом дозволить Росії блокувати надходження допомоги від країн НАТО морем, гарантуючи успіх бліцкригу до активації повномасштабної відповіді Альянсу. Не виключений і багатовекторний удар:  операція на Балтії може супроводжуватися одночасними ударами по Сувалкському коридору та вздовж фінського кордону, щоб скувати штаби НАТО.

Про надзвичайну вразливість Європи предметно каже згаданий вище німецький генерал Бюлер: якщо зруйнувати фінансову систему IBAN, центр якої розташований у Швейцарії, Європа втратить можливість проводити банківські операції, а це - фінансовий параліч. Якщо знищити кілька ключових вузлів, від яких залежить електропостачання Європи, це буде локальний удар, але з колосальним ефектом – для цього достатньо кількох ракет, і наслідки відчують усі.

Ризикована гра Кремля з  інформаційними викидами та масштабними ІПСО, з організацією протестів, швидких захоплень адміністративних вузлів, поліції та вузлів зв’язку малими, групами добре навчених людей, - може принести РФ бажаний ефект. Під виглядом "внутрішнього конфлікту" РФ намагатиметься створити умови прикриття операції тимчасовою інформаційною легітимацією. Саме такий перебіг подій може загальмувати запуск гарантій безпеки НАТО. А блокування застосування Статті 5 НАТО навіть на кілька діб спричинить параліч Альянсу та бажані для Путіна переговори. Тим більше тут не зайве згадати, що Трамп не порушив питання Тайваню під час зустрічі із китайським візаві – він, очевидно, добре розуміє цілковиту можливість синхронізації дій Москви й Пекіну. Щобільше, Піднебесна напередодні зустрічі Трампа й Сі навмисно окреслила, що абсолютно "не виключатиме" можливість застосування сили щодо Тайваню. 

Отже, головним у сценарії Москви є саме створення умов, коли негайна та ефективна відсіч НАТО на кордоні стане з якихось причин неможливою або просто затримається. Фахівці відносять до найбільших проблем НАТО саме "політичну пасивність", коли офіційні представники влади воліють називати "акти війни" лише "гібридними атаками", тим самим недооцінюючи загрозу та відкладаючи прийняття жорстких рішень.

Крім того, вразливість Європи також і у "економічній нерішучості": уряди не можуть дозволити собі повноцінну допомогу Україні, оскільки нездатні обкласти податками надбагатих, як і скористатися замороженими активами РФ.

Нарешті, проблемою є й військова бюрократія: на відміну від української армії, яка приймає рішення на лінії бойового зіткнення, НАТО задихається від бюрократії, коли недостатня координація та відсутність політичної волі унеможливлює невідкладне агресивне застосування військ, зокрема Повітряних сил.

Як має діяти Європа: негайно, короткостроково, стратегічно

Що сіл зробити, аби відвернути російський бліцкриг, або, якщо він станеться, ефективно протидіяти йому?

Організація ймовірного військового опору Європи має включати комплекс негайних та нешаблонних дій, заснованих на досвіді України та Ізраїлю.

Негайні дії, що мають бути зроблені протягом перших 5-7 днів.

Перше. Створити єдину систему оповіщення як платформу між береговою охороною, ВПС, поліцією, розвідкою та цивільною авіацією — спільний ситуаційний центр для оперативного обміну інформацією.

Друге. Усі підозрілі судна у підходах до Таллінна з вимкненим AIS (Automatic Identification System) мають автоматично потрапляти під спостереження системи супутникового моніторингу SAR (Synthetic Aperture Radar) у ситуаційному центрі НАТО: кожне судно з вимкненим AIS — автоматично під підвищену увагу й ескорти.

Третє. Тимчасово унормувати право операторів інфраструктури (аеропорти, порти, бази) на нейтралізацію безпілотників у межах гарантій безпеки.

Четверте. Запросити експертні групи (Україна, Ізраїль) на короткі навчально-практичні заняття з мобілізації, контрагентурної роботи й міської оборони.

П’яте. Оформити повну готовність до вогневого рішення: НАТО має прийняти політичне вольове рішення про негайне та агресивне використання авіації для знищення російських танкових колон і скупчень суден підтримки, які підуть на допомогу заколоту.

Якими можуть бути короткострокові дії країн Альянсу, тобто, те, що слід втілити у перші 30 днів?

Перше. Розгорнути мобільні РЕБ-модулі та системи пеленгації у прикордонних районах; забезпечити покриття підходів до Таллінна та ключових аеропортів.

Друге. Оперативно розгорнути шість навчально-польових центрів сержантської підготовки — по два в кожній країні Балтії.

• Естонія: полігони Тапа та Виру (у взаємодії з британським контингентом НАТО).
• Латвія: Адажі та Даугавпілс — прикордонна зона з підвищеним ризиком.
• Литва: Рукла та Шяуляй — ключові логістичні вузли для приймання союзного підкріплення.

У кожному центрі можливо готувати до 120–150 військових за один цикл тривалістю 4–6 тижнів. Таким чином, за пів року Балтійські країни отримають підготовлений молодший командний резерв до тисячі сержантів, здатних забезпечити швидке розгортання територіальної оборони.

Друге. Передислокувати резерви та розгортати передові склади забезпечення у Ризі, Гельсінкі та на внутрішніх аеродромах — щоб мінімізувати залежність від одного порту.

Третє. Вести скоординовані інформаційні кампанії для протидії фейкам і руйнуванню наративів про "захист російськомовних".

Нарешті, які кроки важливо  зробити стратегічно, в середньостроковій перспективі у три – шість місяців?

Перше. Інтегрувати багатошарову антидронову ППО-систему: дешеві перехоплювачі, дрони-перехоплювачі, локальні РЕБ, радар ближньої дії.

Друге. Розробити правові механізми швидкої мобілізації, що поєднують добровольчі підрозділи з держконтролем (модель української ТрО — з урахуванням місцевих правових обмежень).  Третє. Закріпити угоди з портами-партнерами щодо пріоритету приймання конвоїв та ескортної підтримки. 

При цьому Європа має усвідомити, що реакція на дії Росії має бути миттєвою: на підозріле судно - не більше 6 годин; на інформаційні провокації — не більше години, час активації резервного маршруту — до 24 годин. За такого підходу сценарій Росії реалізується зовсім не так, як плануватимуть в Кремлі.

Як має діяти Україна у європейській системі протидії російській агресії

Констатуємо, що все вищесказане це вже не гра в страхи. Прелюдія вже відбулася. Дрони, GPS-атаки, судна з вимкненим AIS та інформаційні провокації — це не випадкові епізоди, а складники добре напрацьованого єдиного комплексу підготовки. Москва підіймає ставки, і кожен наступний крок може бути не масштабною війною, а локальною, швидкою операцією, здатною змінити баланс сил у прикордонних регіонах. Тож відповідь може бути лише комплексною: поєднати розвідку й атрибуцію, локальну людську готовність, дешеві технічні контрзаходи проти дронів і активну роботу з суспільством.

Якщо НАТО виявиться нездатним вчасно закрити "вхідні діри" у країни Балтії - від логістики до інформаційного простору, - Кремль з високою ймовірністю використає ці інструменти знову й знову. Загроза Балтії – це синтез військового плану бліцкригу, інформаційної спецоперації та стратегічної кампанії з відвернення ресурсів.

На цьому тлі саме Україна могла б відіграти фундаментальну роль в  зупиненні режиму Путіна. Але у контексті різкого зростання проблем на фронті, оголених слабкостей військового управління, провалів мобілізації та рекрутингу, корупції в українській владі проблема вже вийшла за рівень просто надати українській армії достатньої кількості озброєнь, "щоб триматися далі". Маємо реально розв'язувати ці проблеми, паралельно реалізовуючи з європейськими партнерами заходи спільного реагування, про які йшлося вище.

Також вкрай необхідні складні й рішучі дії усього західного табору, передусім країн Європи. 

У військовій площині мають діяти кілька умов.

Перша: закрити небо над Україною від ракет і дронів РФ – це вже справа не тільки України – хоча б "на захід від Дніпра", як радить той же генерал Кларк. 

Друга. Терміново розв'язувати питання  із забезпеченням України значною кількістю сучасних балістичних та крилатих ракет. Йдеться, з одного боку, про прискорення закупівлі ракет у США – наприклад, крилатих ракет "повітря-земля" AGM-158 JASSM, балістичних ракет до РСЗВ HIMARS PrSM та ATACMS (це разом із боєприпасами та іншою зброєю у пакетах). І так майже в усій Європі. Вони мають вирішити: або передати ракети Україні для створення умов захисту східного флангу НАТО, або готуватися до застосування самим.     

Але далеко не тільки це: Європі, щоб уникнути прямого зіткнення з РФ, необхідно позбутися власного егоїзму. Йдеться про те, що до цього Україні йшла майже завжди "надлишкова" та стара зброя, але далі вже необхідно ділитися своєю. Як ілюстрація: та ж Польща з листопада 2024 року має 20 нових РСЗВ HIMARS та нові ATACMS (із 486 замовлених в США), Румунія має 36 РСЗВ HIMARS, та ще 18 замовлено, в наявності нині 54 ракети ATACMS. І так майже в усій Європі. Вони мають вирішити: або передати Україні для створення умов захисту східного флангу НАТО, або готуватися до застосування самим.     

Третя умова найскладніша – це люди. Необхідно формувати добровольчий легіон з представників країн Європи та українців за кордоном, яким варто створити "відповідні умови". Соціологічні "заміри" свідчили про готовність невеличкої частини населення країн Європи стати на захист від РФ – за умов високого рівня грошового утримання та правильної роботи із таким контингентом ця справа може бути успішною. Йдеться не про європейський легіон, а про український іноземний легіон із числа мешканців Європи (та й інших країн) за гроші Європи. Це має бути свідомий вибір на користь збільшення участі у російсько-українській війні, щоб убезпечити свої країни.     

Також в економіці та санкційній політиці має бути більше рішучості. Так званий "тіньовий флот" танкерів має зазнати реального й потужного тиску - із зупинками, тривалими перевірками та ретельним оглядом. У перспективі, із забороною заходження у порти Європи.

Має бути прийняте адекватне рішення щодо використання заморожених активів РФ – ймовірно, за зустрічними умовами, які Бельгія висунула країнам – партнерам у відповідь на пропозицію.

Отже, осінь-2025 створює цілком нові умови. "Українське питання" стає серцевиною захисту Європи. Із застереженням, що зволікання самої України з виконанням власного, окресленого вище "домашнього завдання", призведе до драматичного сценарію для нації. А тоді настане критичний момент і для всієї Європи. Тож ради немає – ми скуті одним ланцюгом. 

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.