ІСТОРІЯ НЕ ЗАКІНЧИЛАСЯ: ЧОМУ ЄВРОПА ПОВИННА ПОБАЧИТИ У ВІЙНІ В УКРАЇНІ ВЛАСНЕ МАЙБУТНЄ

Європа стоїть на історичному роздоріжжі. Війна Росії проти України — це не «регіональна криза» й не «трагічний епізод на периферії континенту». Це — симптом значно глибшого процесу, який дипломат і стратег Роберт Хантер описав у своїй статті History Matters [1].

Йдеться про повернення історії як рушійної сили міжнародної політики. І про те, що Захід, на жаль, не був готовий до цього повернення.

Двадцять років самозаспокоєності, віра в «кінець геополітики», ставка на торгівлю як універсальний інструмент миру — усе це призвело Європу до того, що вона дивиться на велику війну знову з подивом, ніби вона сталася поза законами історії.

Але історія нікуди не зникала. Вона просто чекала моменту, щоб повернути рахунок.

Проблема не в Україні. Проблема — у нездатності Європи вбачати історичні патерни

Хантер нагадує: щоразу, коли Захід забував уроки минулого, він повторював їх — дорожче, болючіше, масштабніше.

Порівняння з 1938 роком давно стало політичним кліше, але сьогодні воно перестає бути риторичним. Тоді Захід переконував себе, що агресора можна умиротворити. Сьогодні частина європейських еліт знову шукає «компроміс, який дозволить уникнути ескалації».

Але компроміс із диктатурою завжди означав одне: агресор повертається — сильніший і голодніший. Європа помиляється, коли думає, що війна в Україні — це виняток. Навпаки, це наслідок історичних циклів, які завжди карають держави, що роблять ставку на ілюзії замість реальності.

Глобальний бізнес уже зрозумів те, чого уряди ще бояться визнати

Цікаво, що голос, який найкраще підтверджує висновки Хантера, походить не з дипломатії, а зі страхового ринку.

Чарльз Маккей, міжнародний директор з андеррайтингу Mosaic Insurance, зазначає:

політичний ризик увійшов до першої десятки ключових загроз глобального бізнесу, займаючи 9-те місце у світових рейтингах [2].

Це означає, що найбільш прагматичні й холоднокровні ринки — ті, що працюють із реальними грошима, активами та довгостроковими ризиками — вже бачать те, чого Європа все ще уникає: світ входить у нову еру нестабільності.

І бізнес діє відповідно:

• переглядає ланцюги постачання;
• аналізує геополітичні сценарії;
• переносить виробництво;
• купує страхування політичних ризиків;
• використовує AI для моніторингу політичної напруги.

Так, саме штучний інтелект (ШІ):

сьогодні великі страховики застосовують штучний інтелект для аналізу дипломатичних заяв, ранніх ознак кризи, зміни риторики держав. Але, як наголошує Маккей, ШІ не замінює андеррайтера — він лише підсилює його здатність бачити далі й глибше.

І тут варто поставити запитання, яке Європа воліє обходити

Чому бізнес уже живе у світі жорсткої геополітики, а багато європейських політиків — ще ні?

Компанії чудово розуміють: ризики не зменшуються від того, що хтось відмовляється їх бачити. І те, що сьогодні відбувається в Україні, завтра може відбутися:

• у Балтії;
• у Молдові;
• у Грузії;
• у Чорноморському регіоні;
• у самій Європі — через енергетику, кібербезпеку, політичне втручання.

Європа заплатила у ХХ столітті за відсутність стратегічної далекоглядності дві світові війни. І сьогодні вона ризикує повторити цей шлях, якщо не змінить ставлення до війни Росії проти України.

Україна — не «одержувач допомоги»

Вона захисний бар’єр Європи і стратегічний актив. Це не питання благодійності. І не питання емоцій. Це питання європейської економічної та політичної безпеки. Україна — це:

• 40+ мільйонів людей, що борються за європейські цінності;
• найбільша країна на східному фланзі ЄС;
• плацдарм, який стримує розширення російського реваншизму;
• ключ до стабільності Чорноморського регіону;
• один із найбільших майбутніх ринків реконструкції у світі.

І саме тут європейська політика повинна вийти із зони комфортного скепсису. Бо кожен євро, вкладений у стійкість України, — це вклад у власну безпеку Європи.

Страхування політичних ризиків — ключ до відбудови України і стабільності Європи

Відбудова України вимагатиме трильйонних інвестицій. І приватний бізнес зайде лише за однієї умови: коли політичні ризики стануть керованими, а не фатальними. Це можливо тільки тоді, коли:

• Європа визнає геополітичні реалії;
• створить механізми страхування політичних ризиків;
• залучить міжнародні страхові групи;
• забезпечить гарантії від конфіскацій, експропріацій, воєнних ризиків;
• об’єднає AI-аналітику з державними інструментами підтримки.

Без цього приватний капітал залишиться осторонь, а відбудова триватиме десятиліттями.

Трикутник майбутнього: Історія → Бізнес → Страхування

Європа має побачити головне:

• історія дає уроки, які не можна ігнорувати;
• бізнес реагує на ці уроки швидше за політиків;
• страхування політичних ризиків робить неможливе можливим — дозволяє інвестиціям працювати у нестабільному середовищі.

Цей трикутник — і є новою формулою європейської безпеки.

Європа може уникнути нової 1938-го. Але для цього вона має діяти зараз

Війна в Україні — не криза України. Це криза європейської стратегії.

Україна робить те, чого Європа від неї ніколи не просила й навіть не очікувала: вона стримує найбільш агресивну державу континенту, захищаючи не лише свою свободу, а й майбутнє всієї Європи.

Тепер Європа повинна зробити свій крок.

Не з жалю.

А з відповідальності за власну безпеку.

Джерела:

1. History Matters by Robert Hunter. https://americandiplomacy.web.unc.edu/2025/10/history-matters/

2. History matters...and so does ignoring it, with Mosaic’s Charlie Mackay and Robert Hunter. https://www.politicalriskpodcast.com/episodes/episode/bace6c1f/history-mattersand-so-does-ignoring-it-with-mosaics-charlie-mackay-and-robert-hunter