Загальне та відмінне “страхового продукту” та “страхової послуги”

Останнім часом дуже часто застосовуються поняття “страховий продукт” та “страхова послуга”. Проте, слід зазначити, що сьогодні відсутнє однозначне їх трактування. З`ясування особливостей цих двох понять є дуже важливим для визначення правильності їх використання страховиками та страхувальниками.

Розвиток страхового ринку України став об`єктивною реальністю сьогодення. Постійно збільшується кількість його учасників (як страховиків так і страхувальників), розширюється асортимент послуг, які надаються споживачеві. Але треба зазначити, що сьогодні ще немає єдиного визначення поняття “страховий ринок”. Переважно під страховим ринком розуміють економічні відносини в межах певної території, в процесі котрих формується попит, пропозиція і ціна на страхові продукти, укладаються договори страхування та виконуються зобов`язання згідно з ними.

Але це далеко не єдиний підхід до визначення поняття “страховий ринок”. Існує думка, що страховий ринок – це сфера специфічних економічних відносин, що складається між страхувальниками (застрахованими, вигодонабувачами), що потербують у разі можливого випадкового настання для їхніх матеріальних, нематеріальних цінностей подій, страхового захисту майнових інтересів, і страховиками, що забезпечують його за рахунок використання ними в таких цілях страхових фондів, які формуються зі сплачуваних страхувальниками грошових внесків (страхових премій). Незважаючи на різноманітність трактувань цього поняття, страхові ринки мають певну внутрішню будову, тобто властиві тільки їм складові. В них в першу чергу треба виділити три основні сегменти – страхування життя, ризикове страхування та перестрахування, котрі також можна назвати внутрішніми ринками страхування життя, ризикового страхування та перестрахування.

Важливе значення у з`ясуванні природи страхового ринку має чітке визначення сутності його “продуктивної” спрямованості. При цьому слід зазначити, що сьогодні відсутнє однозначне трактування цього чинника функціонування страхового ринку. На думку одних фахівців, страховики виробляють і продають страхові послуги, інших – страхові продукти. Більше того, існують точки зору, які чи ототожнюють поняття “страховий продукт” і “страхова послуга”, чи відокремлюють кожне з них.

В фінансовій літературі є різні підходи до з`ясування сутності страхового продукту. Наприклад, одні фахівці стверджують, що базисом страхового продукту є ризикова компенсація з боку страховика.

Натомість існує думка, що страховий продукт є матеріальним, а послуга – переважно наперед визначеним набором інформації, хоча й може бути реалізована також у матеріальній формі при настанні страхового випадку.

О. Зубець вважає, що “страховий продукт – це набір основних і допоміжних послуг”, що надаються страхувальнику при укладанні договору страхування”.

Р.М. Хайкін і В.В. Перемолотов підкреслюють, що страховий продукт “може позначати об`єкт – ідею, комплекс документів, над якими працює страхова компанія, які, проходячи етапи обробки спеціаліста, перетворюються в страхову послугу. Таким чином, продукт – це проміжна “сировина” для формування страхової послуги”. Причому ці ж автори визначають, що “під продуктом страховки найчастіше розуміють той комплекс документації, який ліцензовано, плюс рекламні буклети для даного виду страхування. Стисло можна сказати, що продукт - це маркетинг поля, комерціалізація документації плюс система набору, підготовки агентів й управління агентською мережею. Якщо ж узагальненіше поглянути на ці дії, то їхню сукупність можна йменувати ще простіше – технологія продажу. Інакше кажучи, продаючи страхування, страховик виконує певну технологію – технологію страхування, яка і є страховим продуктом”.

Унаслідок відсутності єдиного визначення поняття “страхового продукту” немає однакового трактування його особливостей. Переважно українські, російські і польські економісти виділяють дві основні особливості страхових продуктів, а саме:

1) нематеріальність (відсутність натурально-речового вмісту), похідними від якої є:

- неоднаковість (індивідуальний характер одного і того ж продукту стосовно різних об`єктів);
- неподільність на частини з метою передачі на споживання іншим;
- неможливість зберігання (нагромадження, складування);
- відсутність переходу прав власності;
- складність оцінки якісних показників.

2) неналежність страхових продуктів до послуг першої необхідності, наприклад, медичних чи транспортних, унаслідок чого їх реалізація ускладнена. Польські економісти вважають, що “потреба в страхуванні легко виштовхується зі свідомості, бо вона пов`язується з негативними відчуттями або уявленнями. Відсутність бажання усвідомити потребу в ньому і його нематеріальний характер обумовлюють спеціфику страхового продукту. Але, як стверджує С. Тихонов, головна відмінність страхового продукту від матеріальних благ у тому, що він, за своєю суттю, є юридично оформленою обіцянкою. Інакше кажучи, страховик дає слово, що він заплатить певну суму, необхідну для компенсації прогнозованого битку.

Коли йде мова про страховий продукт, в першу чергу, звісно, мають на увазі правила страхування, ліцензію, яку має страховик. Сюди ж можна віднести й інші типи документів, без яких неможлива страхова діяльність. Все це звичайно є додатками до правил: зразки заяв, договорів та ін. Наведена частина продукту майже не відрізняється у більшості вітчизняних страховиків.

Особливою складовою страхового продукту стала аргументація на користь його купівлі саме в цій компанії. Рекламно-інформаційні матеріали доповнюють страхові продукти. Листівки, буклети, листи страхувальникам, подарунки, спеціальні пропозиції складають передумови для купівлі страхового полісу та підкріплюють впевненність, що це треба зробити саме в цей час.

На думку В.Гомеллі і Д. Туленти, “... поняття “страховий продукт”, “страхова послуга” і “страховий товар” близькі між собою, але водночас відрізняються один від одного і між ними можна виявити певну їєрархію. Первинним, найзагальнішим поняттям, є “страховий продукт” – тобто результат людської діяльності зі здійснення економічного захисту від наслідків різних випадкових і ймовірних природних та суспільних явищ. Страховий продукт конкретизується у послузі зі страхового захисту чи в “страховій послузі”. Страхова послуга може не бути страховим товаром, якщо вона не продається і не купується; і може бути страховим товаром, якщо вона виробляється страховиком для продажу, і цей продаж стає регулярним. Отже, найконкретнішим і , відповідно, таким, що найточніше описує сучасний продукт і послугу страхування є поняття “страховий товар”. Саме це поняття найкоректніше застосовується в сучасних умовах, але нині воно майже не застосовується”.

З іншого боку, страхування можна віднести до послуг, оскільки, по-перше, воно має вартість (сплата премії) і споживчу вартість (страховий захист); а по-друге, є дією, що дає клієнтам компанії задоволення у вигляді стану захищеності; по-третє, є дією, що спричиняє певний корисний ефект – забезпечення захисту майнових інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. По-четверте, у процессі страхування не створюється жодного матеріально-речового продукту. На цій підставі можна зробити висновок, що страхування повною мірою відповідає класичним визначенням послуги як такої. А на думку С. Єфимова, страхові послуги є переліком видів договорів страхування, за якими працює певний страховик. З іншого боку, страхова послуга – це специфічний товар, запропонований на страховому ринку.

Іноді страхову послугу характеризують як комплекс цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

У деякій літературі послуга трактується як “дії, вигоди чи засоби задоволення потреб, що пропонуються до продажу”. Також можна зустріти і таке визначення послуги: “Послуга – це будь-яка діяльність чи благо, яку одна сторона може запропонувати іншій” .

З точки зору С. Герасимової, послуги класифікуються за різними ознаками. Якщо ж розглядати класифікацію послуг за видами діяльності, то страховими можна назвати такі, що є системою заходів щодо створення страхових грошових фондів, призначених для повного або часткового відшкодування витрат суб`єктам господарювання від непередбачених обставин. Характерною ознакою послуги є одночасне виробництво та споживання.

Узагальнюючи, характеризуючи наведені підходи, можна виділити наступні особливості страхової послуги:

1) нематеріальність послуги у більшості випадків;
2) змінність послуги з часом;
3) неможливість заощадження послуги;
4) матеріалізація послуги за певних обставин;
5) неможливість передачи послуги як власності;
6) неможливість відокремлення послуги від її постачальника.

Треба зазначити, що страхова послуга може набути матеріальних рис, якщо вона буде втілена в офіційний документ – страховий поліс.

Що стосується практичного застосування понять “страховий продукт” та “страхова послуга”, то українські страховики найчастіше ототожнюють їх. Наприклад, страхова компанія “Континент” ставить знак рівняння між страховими продуктами та послугами, які вона надає. Що стосується страхової компанії “АСКА-життя”, то вона не тільки ототожнює два цих поняття між собою, але й сміливо прирівнює їх до терміну “страхова програма”. Для страхової компанії “ТАС-ЛАЙФ” страховий продукт конкретизується в страховій програмі. Така ситуація має місце тому, що дійсно поняття “страховий продукт” та “страхова послуга” дуже схожі між собою.

Розглянувши всі запропоновані підходи, можна зробити висновок, що у більшості випадків саме комплекс зобов`язань страховика, передумови та обставини виконання цих зобов`язань формують поняття страхового продукту. І лише у разі настання страхового випадку страховий продукт перетворюється в страхову послугу, тобто конкретизується в ній. Момент виникнення страхового продукту співпадає з моментом першого страхового внеску страхувальником або з моментом підписання договору страхування, тоді як страхова послуга виникає та реалізується тільки у разі настання страхового випадку. Якщо ж страховий випадок не відбувся – страхова послуга не зможе реалізуватися. А без реалізації страхових послуг неможливе саме страхування. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що поняття “страховий продукт” є значно ширшим, ніж поняття “страхова послуга”. Але все рівно необхідно розробити єдиний підхід для визначення чіткої різниці між ними.

Використана література

1. Шумелда Я.П. Страхування. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Тернопіль: Джура, 2004. – С. 9.
2. Шихов А.К. Страхование. – М.: ЮНИТИ-ДАНА. – 2000. – С.76.
3. Чехонин М. Подходы к определению страхового продукта//Страховое дело. – 2000. - №1. – С.48.
4. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навч. посіб. – К.: КНТЕУ. – 2001. – С. 95.
5. Зубец А. Страховой маркетинг. – М.: Анкил. – 1998. – С. 81.
6. Фурман В.М. Особливості та сутність страхового ринку//Фінанси України. – 2005. – №11. – С. 129.
7. Ubezpieczenia w Unii Europejskiej. Pod red. J. Monkiewicza. – Warszawa: Poitext, 2002. – 599s. – S. 200.
8. Тихонов С. Отличительные признаки страхового продукта//Страховое ревю. – 2006.- №2. – С. 142.
9. Гомелля В.Б., Туленты Д.С. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы методологии теории и практики). – М.: Анкил. – 1999. – С. 21.
10. Трофимова М. Страховой продукт как центральный элемент страхового маркетинга//Страховое ревю. – 2003. - №10. – С. 11.
11. Ефимов С.Л. Деловая практика страхового агента и брокера. – М.: Страховой полис, ЮНИТИ. – 1996. – С. 273.
12. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник/ Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За загальною редакцією проф. Внукової Н.М. – Харків: Брун Книга, 2004. – 376с.: іл. – С. 39.
13. Котлер Ф., Армстронг Г., Сондерс Д., Вонг В. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-е европ. изд. – К.: Издательский дом «Вильямс». – 2001. – С. 541, 628.
14. Герасимова С. Послуга як об`єкт маркетингової діяльності підприємства//Банківська справа. – 2005. - №4(64). – С. 57.
15. Герасимова С. Послуга як об`єкт маркетингової діяльності підприємства//Банківська справа. – 2005. - №4(64). – С. 59.

Анастасія Прядка, журнал "Страхова справа" №1(25)2007