Українська DARPA та суверенітет військових даних. Ч.2

Початок статты за посыланням:

6. Інституційний лабіринт військових інновацій: проблема архітектора даних

Одним із найважливіших наслідків російсько-української війни стало формування в Україні унікальної екосистеми оборонних інновацій. На відміну від традиційних моделей, у яких основна роль належить державним оборонним структурам, українська система розвивалася як багатокомпонентне середовище, що об'єднало державні інституції, військові організації, приватні компанії, волонтерські спільноти та технологічні стартапи [5, 6].

Саме така модель дозволила Україні забезпечити швидке впровадження безпілотних систем, цифрових платформ управління, засобів радіоелектронної боротьби та інших інноваційних рішень в умовах війни. У період 2022–2023 років децентралізація стала важливою перевагою, оскільки дозволила компенсувати інерційність традиційних бюрократичних механізмів та прискорити процес адаптації до нових викликів. Запуск координаційної платформи Brave1 у квітні 2023 року став спробою інституціоналізувати цей децентралізований рух, створивши так званий "fast-track" для технологій в обхід класичних довготривалих процедур [16, 17].

Однак успішна децентралізація поступово породила новий виклик. Якщо на початковому етапі головною проблемою була нестача інновацій, то сьогодні дедалі більшого значення набуває проблема їх інтеграції.

На сьогодні до формування оборонної інноваційної екосистеми залучені Міністерство оборони України, Генеральний штаб ЗСУ, Міністерство цифрової трансформації, кластер Brave1, Сили безпілотних систем, Головне управління розвідки, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, оборонно-промислові підприємства та численні приватні розробники [5, 18, 19, 20].

Рис. 1. Карта основних учасників військової AI-екосистеми України (Bondar, 2024)

Подана схема оборонної інноваційної екосистеми України демонструє складність та багаторівневий характер взаємодії між державними структурами, військовими організаціями та технологічними ініціативами [5]. Водночас вона дозволяє зробити ще один важливий висновок. Українська оборонна інноваційна екосистема фактично складається з трьох відносно самостійних контурів: військового, цифрового та промислового.

Військовий контур представлений Міністерством оборони, Генеральним штабом, Силами безпілотних систем та розвідувальними структурами. Цифровий контур формується навколо Міністерства цифрової трансформації, Army of Drones, Brave1 та пов'язаних із ними технологічних програм. Промисловий контур охоплює Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості, підприємства оборонно-промислового комплексу та виробничі ланцюги масштабування нових рішень [4, 5].

Саме така модель забезпечила високу адаптивність системи в перші роки війни. Водночас зі зростанням ролі штучного інтелекту, бойових даних та програмно-керованих систем виникає потреба в новому рівні координації. Дані, алгоритми та обчислювальні ресурси проходять через усі три контури одночасно, але жоден із них не несе відповідальності за управління цією системою як єдиним цілим.

Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах розвитку систем штучного інтелекту. На відміну від традиційних програм озброєнь, де основним об'єктом управління виступає матеріальна платформа, у цифровій війні дедалі більшого значення набувають дані, програмне забезпечення та алгоритми. Саме вони визначають ефективність безпілотних систем, цифрових платформ управління та засобів підтримки прийняття рішень [1, 3].

У сучасній архітектурі української оборонної екосистеми різні структури відповідають за окремі функції. Brave1 координує взаємодію зі стартапами та технологічними компаніями. Міністерство цифрової трансформації забезпечує розвиток цифрових сервісів. Міністерство оборони відповідає за бойове застосування та закупівлі. Сили безпілотних систем формують нові підходи до використання автономних платформ. Проте питання довгострокового управління бойовими даними, стандартизації інформаційних потоків, розвитку військових моделей штучного інтелекту та формування єдиної цифрової архітектури залишаються розподіленими між різними суб'єктами.

Досвід використання сучасних цифрових платформ свідчить, що їхня цінність визначається не лише набором функцій, а насамперед здатністю створювати спільне середовище для інтеграції даних та розробки нових сервісів. Саме цим пояснюється інтерес до платформенного підходу, реалізованого в таких системах як Palantir. Ключовим стає не питання вибору конкретної платформи, а питання наявності єдиної архітектури, в межах якої різні учасники екосистеми можуть створювати власні рішення без втрати сумісності даних та алгоритмів.

За оцінкою британського дослідника Кіра Джайлза, саме відмова від тривалих бюрократичних процедур дозволила Україні сформувати оборонну інноваційну систему, яка за швидкістю впровадження нових рішень значно випереджає більшість країн НАТО [21]. Водночас успіх цієї моделі породжує новий виклик: необхідність інтеграції численних незалежних центрів розробки в єдину архітектуру даних, алгоритмів та обчислювальних ресурсів. Децентралізована модель була успішною. Але успішна децентралізація не скасовує необхідності наступного етапу — інтеграції.

Фактично виникає ситуація, яку можна описати як дефіцит архітектора. Україна має розвинену екосистему інновацій, але не має інституції, відповідальної за управління всією системою як єдиним середовищем створення та використання військових даних.

На цю проблему звертають увагу й українські дослідники, які відзначають ризик поступової втрати державою стратегічного контролю над процесами розвитку оборонних інновацій в умовах стрімкого розвитку приватного сектору та нових технологій [22, 23]. В умовах розвитку штучного інтелекту ця проблема виходить за межі організаційного управління та перетворюється на питання національної безпеки.

Таким чином, головний виклик полягає не у створенні нових інституцій як таких, а у формуванні механізму інтеграції вже існуючих елементів оборонної інноваційної екосистеми. Війна алгоритмів вимагає появи нового рівня координації, предметом якого стають не окремі проєкти або технології, а дані, алгоритми та обчислювальна інфраструктура як єдина система.

7. Українська DARPA як архітектор даних, алгоритмів та обчислень

Дискусії щодо створення української DARPA найчастіше концентруються на питаннях фінансування перспективних розробок, підтримки оборонних стартапів та прискорення впровадження нових технологій. Такий підхід є важливим, проте він лише частково відповідає на виклики, які породжує війна алгоритмів.

Аналіз української оборонної інноваційної екосистеми свідчить, що головна проблема полягає не у нестачі інновацій, а у відсутності механізму їх інтеграції. В умовах, коли дані, алгоритми та обчислювальні ресурси стають стратегічними активами, держава потребує інституції, здатної забезпечити управління повним циклом створення військово-технологічної переваги — від накопичення бойових даних до впровадження нових алгоритмів у бойові системи [5, 6].

Саме тому українська DARPA має розглядатися не лише як агентство досліджень і розробок, а як інституція управління інтелектуальним капіталом війни.

На відміну від традиційних моделей централізованого управління, запропонована архітектура не передбачає підпорядкування існуючих структур новому органу. Її завдання полягає у створенні єдиного середовища інтеграції між військовим, цифровим та промисловим контурами оборонної екосистеми.

Основою такої моделі повинна стати інтеграція трьох взаємопов'язаних компонентів: даних, алгоритмів та обчислювальної інфраструктури.

Першим завданням має бути формування єдиної системи управління військовими даними. Йдеться про створення загальних стандартів опису інформації, механізмів її інтеграції та принципів використання в межах усієї оборонної екосистеми. У перспективі така система може бути реалізована у вигляді Military Data Hub — національної платформи накопичення та обробки бойових даних [4, 15].

Варто наголосити, що перші практичні кроки у напрямі роботи з військовими масивами даних уже здійснюються державою. Зокрема, створення у 2026 році платформи Brave1 Dataroom (за участі МОУ, Мінцифри та ГУР) стало важливим прецедентом інституціоналізації процесу навчання моделей ШШ приватними розробниками. Проте функціонал Dataroom наразі обмежений завданнями валідації та файнтюнінгу AI-рішень для комерційного контуру оборонки на базі іноземного софту.

Запропонований автором Military Data Hub (див. Рис. 2) є концептом значно вищого, стратегічного рівня. Він має виступати не просто тимчасовим майданчиком для стартапів, а єдиним суверенним державним депозитарієм усіх оборонних логів, геопросторових даних та результатів розвідки. У цій архітектурі Brave1 Dataroom логічно трансформується у спеціалізований, ізольований "експортний шлюз" (R&D Sandbox) всередині загальної структури Military Data Hub, через який Українська DARPA здійснюватиме дозовану та безпечну передачу десенситизованих даних у промисловий контур, повністю контролюючи права інтелектуальної власності та захищаючи державу від ризиків технологічної залежності.

Другим напрямом є розвиток власних алгоритмічних спроможностей. Україна вже накопичує безпрецедентні масиви інформації про сучасну війну. Однак стратегічна перевага виникає не в момент накопичення даних, а в момент їх перетворення на моделі штучного інтелекту, системи підтримки прийняття рішень та автономні бойові комплекси. Відповідно, одним із завдань майбутньої DARPA має стати створення механізмів швидкого переходу від даних до алгоритмів [2, 3].

Третім елементом є обчислювальна інфраструктура. У сучасній цифровій економіці дані без обчислювальних ресурсів мають обмежену цінність. Аналогічно й у військовій сфері розвиток штучного інтелекту неможливий без потужностей для навчання моделей, тестування алгоритмів та проведення масштабних обчислень. Саме тому питання обчислювального суверенітету поступово стає складовою оборонної політики провідних держав світу.

Окрему увагу необхідно приділити прискоренню циклу військових інновацій. Досвід російсько-української війни демонструє, що перевагу отримує сторона, яка швидше адаптує програмне забезпечення та алгоритми до змін на полі бою [1]. У цьому контексті особливого значення набувають підходи DevSecOps  (Development, Security and Operations) та Continuous Authority to Operate (cATO), які вже використовуються Міністерством оборони США для скорочення часу між розробкою, тестуванням та впровадженням нових цифрових рішень [24, 25].

DevSecOps — підхід до розробки програмного забезпечення, який інтегрує процеси створення, тестування, кібербезпеки та впровадження програмних продуктів у єдиний безперервний цикл.

Традиційна сертифікація ПЗ занадто повільна для сучасного циклу розробки програмного забезпечення, тому потрібна модель безперервної авторизації (cATO), яка дозволяє швидко оновлювати програмні рішення без повторного проходження повного бюрократичного циклу повторної сертифікації після кожної зміни програмного коду.

Традиційні механізми закупівель та сертифікації були створені для платформ, життєвий цикл яких вимірюється десятиліттями. Проте алгоритми можуть оновлюватися щотижня або навіть щодня. Саме тому в США активно впроваджується підхід Software Acquisition Pathway, який передбачає розділення життєвих циклів апаратних платформ і програмного забезпечення [26]. Подібний підхід може становити значний інтерес і для України.

Таким чином, українська DARPA повинна стати не ще одним елементом бюрократичної системи, а інтегратором військових інновацій нового покоління. Її завданням має бути не лише підтримка перспективних розробок, а й забезпечення управління даними, алгоритмами та обчислювальними ресурсами, які формують основу майбутньої військово-технологічної переваги держави.

Висновки

1. Російсько-українська війна стала першим масштабним конфліктом, у якому вирішального значення набули не лише озброєння та виробничі потужності, а й дані, алгоритми та програмне забезпечення. У цих умовах військово-технологічна перевага дедалі більше визначається здатністю держави швидко перетворювати бойовий досвід на цифрові рішення та нові алгоритми.
2. Україна стала унікальним генератором бойових датасетів сучасної війни. Дані, що накопичуються в процесі застосування безпілотних систем, цифрових платформ управління, засобів розвідки та ураження, формують новий стратегічний ресурс, який може бути використаний для створення майбутніх військових систем штучного інтелекту.
3. У результаті виникає нова категорія — інтелектуальний капітал війни, який охоплює бойові дані, алгоритми, моделі штучного інтелекту, цифрові платформи та накопичений досвід їх практичного застосування. Саме цей капітал поступово стає одним із ключових чинників довгострокової військово-технологічної переваги держави.
4. Зростання ролі даних та алгоритмів висуває на перший план проблему суверенітету військових даних. На відміну від традиційних видів озброєння, втрата контролю над даними може призвести до формування технологічної залежності навіть за наявності власної виробничої бази. У зв'язку з цим питання Data Sovereignty, обчислювального суверенітету та контролю над військовими датасетами повинні розглядатися як складові національної безпеки.
5. Проведений аналіз показав, що українська оборонна інноваційна екосистема є однією з найдинамічніших у світі. Децентралізована модель, яка об'єднала державні структури, військові організації, технологічні компанії та волонтерські спільноти, забезпечила швидке впровадження інновацій у критичний період війни. Водночас подальший розвиток систем штучного інтелекту, цифрових платформ та безпілотних комплексів висуває нову вимогу — інтеграцію існуючих елементів екосистеми в межах єдиної архітектури даних, алгоритмів та обчислювальних ресурсів.
6. Головною проблемою сучасної моделі є відсутність інституції, відповідальної за управління військовими даними як стратегічним ресурсом держави. В умовах війни алгоритмів виникає потреба у новому рівні координації, який виходить за межі традиційного управління озброєннями та охоплює питання Data Governance, AI Governance та Compute Governance.
7. Одним із можливих напрямів вирішення цієї проблеми є створення української DARPA нового покоління. На відміну від класичної моделі агентства перспективних досліджень, її функція повинна полягати не лише у фінансуванні інноваційних проєктів, а й в інтеграції військового, цифрового та промислового контурів оборонної екосистеми через управління даними, алгоритмами та обчислювальними ресурсами. Саме така архітектура здатна забезпечити перехід від накопичення бойового досвіду до системного формування військово-технологічної переваги України.

Таким чином, якщо у XX столітті головним стратегічним ресурсом були промислові потужності, то у XXI столітті дедалі більшого значення набуває інтелектуальний капітал війни. Від того, чи зможе Україна зберегти суверенітет над власними бойовими даними та перетворити їх на власні алгоритми й технології, значною мірою залежатиме її місце у майбутній архітектурі глобальної безпеки.

Джерела:

1. Watling, J., Reynolds, N. (2025). Tactical Developments During the Third Year of the Russo-Ukrainian War. RUSI. https://static.rusi.org/tactical-developments-third-year-russo-ukrainian-war-february-2205.pdf

2. Kott, A., Swami, A. and Bruce J. West, J. (2016) The Internet of Battle Things. IEEE Computer. 49.12 (2016): 70-75. https://doi.org/10.48550/arXiv.1712.08980

3. Scharre, P. (2018). Army of None. Autonomous Weapons and the Future of War. W.W.Norton & Company. New York | London. 2018. 245p. https://ftp.idu.ac.id/wp-content/uploads/ebook/tdg/MILITARY%20PLATFORM%20DESIGN/Army%20of%20None%20Autonomous%20Weapons%20and%20the%20Future%20of%20War.pdf.

4. Bondar K. (2025b). How and Why Ukraine's Military Is Going Digital // Center for Strategic & International Studies, October 6, 2025. https://www.csis.org/analysis/how-and-why-ukraines-military-going-digital

5. Bondar K. (2024). Understanding the Military AI Ecosystem of Ukraine // Center for Strategic & International Studies, November 12, 2024. https://www.csis.org/analysis/understanding-military-ai-ecosystem-ukraine

6. Bondar K. (2025a). How Ukraine Rebuilt Its Military Acquisition System Around Commercial Technology // Center for Strategic & International Studies, January 13, 2025. https://www.csis.org/analysis/how-ukraine-rebuilt-its-military-acquisition-system-around-commercial-technology

7. European Commission. (2020). A European strategy for data. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. COM(2020) 66 final. Brussels. https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:52020DC0066

8. Floridi, L. (2020). The Fight for Digital Sovereignty. Philosophy & Technology, 33(3), 359–363. https://link.springer.com/article/10.1007/s13347-020-00423-6

9. GAO, (2026). Report GAO-26-107859: Artificial Intelligence Acquisitions: Agencies Should Collect and Apply Lessons Learned to Improve Future Procurements. U.S. Government Accountability Office. April 2026. https://www.gao.gov/products/gao-26-107859

10. Goussac N., Boulanin V. (2026).  Responsible Procurement of Military Artificial Intelligence. Stockholm International Peace Research Institute. https://doi.org/10.55163/YOLG1827

11. Bubeck S., et al. (2023). Sparks of Artificial General Intelligence: Early experiments with GPT-4. Cornell University. https://doi.org/10.48550/arXiv.2303.12712

12. Roussi A. (2026). NATO commander: Europe has no alternative to Palantir’s warfare tech for now. Politico. May 20, 2026. https://www.politico.eu/article/nato-commander-europe-no-palantir-alternative/

13. NATO, (2026a). NATO’s Digital Transformation Implementation Strategy 2.0. https://www.nato.int/en/about-us/official-texts-and-resources/official-texts/2026/05/26/natos-digital-transformation-implementation-strategy

14. NATO, (2026b). Alliance Digital Strategy. https://www.nato.int/en/about-us/official-texts-and-resources/official-texts/2026/01/13/alliance-digital-strategy

15. NATO, (2025). Data Strategy for the Alliance. https://www.nato.int/en/about-us/official-texts-and-resources/official-texts/2025/05/05/data-strategy-for-the-alliance

16. Армія INFORM, (2023). У 2023 році кластер Brave1 профінансував розробки оборонних технологій на $2,3 млн. https://armyinform.com.ua/2023/12/28/u-2023-roczi-klaster-brave1-profinansuvav-rozrobok-oboronnyh-tehnologij-na-23-mln/ Это про Brave1

17. МінЦифра, (2024). Defense-tech кластеру Brave1 — рік. Головні досягнення проєкту. https://thedigital.gov.ua/news/technologies/defense-tech-klasteru-brave1-rik-golovni-dosyagnennya-proektu

18. МОУ, (2025). Міноборони та Мінцифри створюють єдину екосистему підтримки українських виробників зброї. 28 серпня 2025. https://mod.gov.ua/news/minoboroni-ta-minczifri-stvoryuyut-yedinu-ekosistemu-pidtrimki-ukrayinskih-virobnikiv-zbroyi

19. МОУ, (2026a). Перетворюємо ідеї на сучасну зброю: як Україна прискорює впровадження оборонних інновацій. 21 квітня 2026. https://mod.gov.ua/explanation/peretvoriuiemo-idei-na-suchasnu-zbroiu-yak-ukraina-pryskoriuie-vprovadzhennia-oboronnykh-innovatsii

20. МОУ, (2026b). Понад 100 українських компаній уже тренують ШІ на даних Brave1 Dataroom. Міністерство Оборони України, 12 червня 2026. https://mod.gov.ua/news/ponad-100-ukrainskykh-kompanii-uzhe-trenuiut-shi-na-danykh-brave1-dataroom

21. (UBN, 2026). Ukraine has built a unique weapons development ecosystem, unlike any other NATO nation. Ukraine Business News, https://ubn.news/ukraine-has-built-a-unique-weapons-development-ecosystem-unlike-any-other-nato-nation/

22. Бадрак В., Габідулін І. (2025). Вкрадені мізки, або як Україні зупинити витік інновацій під час війни. ЕСПРЕСО. https://espreso.tv/article-vkradeni-mizki-abo-yak-ukraini-zupiniti-vitik-innovatsiy-pid-chas-viyni#goog_rewarded

23. Бадрак В., (2026). Дрони, ракети, РЕБ. Як Україна втрачає контроль над власним проривом. Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. https://cacds.org.ua/%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D1%80%D0%B0%D0%BA%D0%B5%D1%82%D0%B8-%D1%80%D0%B5%D0%B1-%D1%8F%D0%BA-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%B2%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%87%D0%B0%D1%94-%D0%BA/

24. Dod CIO, (2024). Continuous Authorization to Operate (cATO). Evaluation Criteria DevSecOps Use Case. Deparment of Defense USA. 24 May 2024. https://dodcio.defense.gov/Portals/0/Documents/Library/cATO-EvaluationCriteria.pdf

25. DoD, (2021). DoD Enterprise DevSecOps Strategy Guide : Department of Defense , September , 2021.https://www.dmi-ida.org/knowledge-base-detail/DoD-Enterprise-DevSecOps-Strategy-Guide

26. Defence Aquisiotion University, (2024). DOD INSTRUCTION 5000.87 OPERATION OF THE SOFTWARE ACQUISITION PATHWAY. Deparment of Defense USA. October 2, 2020. https://www.esd.whs.mil/Portals/54/Documents/DD/issuances/dodi/500087p.pdf