Підприємство АПК. Практика управління

Напевне, практично всім відомий крилатий вислів «Усе нове — це добре забуте старе»... чи минуле. Підтвердження правдивості й чинності цієї думки ми зустрічаємо майже щодня в модних тенденціях одягу, у витончених лініях архітектурних рішень і, що найцікавіше — у тенденціях розвитку як окремих галузей бізнесу, так і економічних напрямках цілих країн. І наша держава в зазначеному аспекті є не винятком, а, скоріше, підтвердженням відомого афоризму.

Як не намагались попередні державні управлінці через об’єктивні або здебільшого суб’єктивні причини, пов’язані з промислово олігархічною структурою економіки, штучно вивести на пріоритетні напрямки розвитку саме важку промисловість (адже за наявності потужного потенціалу ще за часів СРСР і за умови невеликих капіталовкладень вона могла б приносити і приносила надприбутки в доволі короткі терміни), та колесо історичної доцільності все ж повернуло хід української економічної історії у більш природне русло. Звичайно, ніхто не відвертається від промислової галузі, навпаки — маємо за один із пріоритетів її докорінне реформування в бік зменшення енергозатрат, технологічності, наукової ємності і т. ін. Та сьогодення показало: Україна як була ще за часів царської Росії житницею Європи, так вона залишається нею і досі, вийшовши за низкою позицій експорту сільгосппродукції на I–IV місця в світі. І подобається нам це чи ні — це аграрна країна з величезним потенціалом розвитку, збільшення обсягів врожаїв, освоєння нових культур і технологій.

Цього не потрібно соромитись! США і Канада з гордістю носять почесний статус перших країн світу з виробництва пшениці та кукурудзи, а Іспанія — томатів і оливок.

І вже не раз експерти й фахівці аграрного ринку зазначали, що наш аграрний ринок — це той потужний локомотив, який завжди своїми показниками витягає і надалі поступово витягатиме країну з економічної прірви. Тільки не потрібно міняти наш локомотив на усілякі «хюндаї» — ми вже знаємо, чим це обертається: то рейки не зовсім рівні, то шпали не такі, то температура не відповідає...

А наш аграрний локомотивчик, хоча й не такий сучасний, однак, незважаючи на кривизну колії, не кваліфікованість диспетчерів, відверту нахабність стрілочни ків і відсутність привабливих фінансово кліматичних умов, крок за кроком набрав обертів і тепер збільшує потужність, вже по ходу модернізуючись, оновлюючись, стаючи більш технологічним, економним, раціональним.

І, на нашу думку, все це відбувається завдяки трьом факторам. По перше, ви нятковому людському потенціалу, який вміє і бажає натхненно творити як свій достаток, так і відроджувати аграрну історію держави. Подруге, завдяки величезному потенціалу родючої землі, яка чекає не тільки вмілих рук, але й сучасних технологій, техніки, новацій.

По третє, завдяки фаховим виданням для спеціалістів такого рівня, як наш журнал «Підприємство АПК. Практика управління», що стануть тим поштовхом, який збільшить втричі прибутковість вашої сімейної ферми; мастилом, що допоможе механізмам вашого підприємства рухатись більш раціонально, зберігаючи до 25 % фінансових ресурсів; інструкцією з видатків, що на 30 % оптимізуватиме облік і витрати; кадровим стимулюючим інструментом, що вдвічі підвищить безпеку праці та на 40 % її продуктивність; технічним провідником, що надасть можливість раціонально оновити парк механізмів і засобів виробництва, наростивши його потужність на 150–200 %...

Керуйте разом з нами!

С содержанием журнала и его публикациями можно познакомиться по ссылке